06:42 19.12.2014
Іван Гонта опубликовал запись

Германия. Новий палац Шляйссгайм

Щось єдине сказати про Шляйссгайм не можна. Тут треба бити звіти на частини до безкінечності. Або мало не до безкінечності: три замки (в тому числі Люстгайм), парк, музеї в кожному, музей авіації від Дойчес Музеум та старий військовий аеродром. Так знущатися над своїм вільним часом не буду, бо я теж не завідний ведмедик для написання оповідок та клеєння панорам з наступною їх обробкою. Обмежусь невеличкими ознайомчими фактами та декількома (угу, якраз!) фотокартками.
Палацово-парковий комплекс Шляйссгайм лежить неподалік Мюнхена у містечку Обершляйссгайм (Oberschleissheim, верхній Шляйссгайм) та представляє ще одну, чергову резиденцію могутньої та довгоживучої родини Віттельсбахів. Доїхати можна на S1 у напрямку Freising/Flughafen.
Помістя було закладене герцогом Вільямом V у 1597 році як звичайна вілла в комплексі з іншими господарськими приміщеннями та спорудами. З 1616 року комплекс переходить до володіння його сину курфюрсту Максиміліану І. Нова віха життя замку-палацу настає з приходом Максиміліана ІІ Емануеля (скорочено: Макс Емануель).


Вид на Новий з балкону Старого [палацу].







Новий замок Шляйсгайм (Neues Schloß Schleissheim) був споруджений в 1701-1704 році Енріко Цукаллі на замовлення Макса Емануеля, якому не припали до смаку недолугі наліплені будинки, споруджені його дядьком. Новий палац повинен був стати символ влади, тріумфу, перемоги над турками та... зрештою, невже мало було амбіційних причин?
Навколо палацу в 1720 році в стилі бароко було розбито парк, для спорудження фонтанів, які я не мав змоги побачити через осінню погоду, залучили фонтанного майстра Домініка Жірарда. Але це все було потім...


Велика галерея.

Початково Макс Емануель, називаний через колір своєї уніформи "голубим королем", планував замок як літній палац, де можна відпочити, гостей запросити та в черговий раз продемонструвати абсолютизм династії Віттельсбахів та свої імперські претензії на світову корону. На зиму всі покої закривалися і про резиденцію забували до наступного літа. А як же там було зимувати, якщо лише поодинокі кімнати були обладані камінами? Натомість опалюваний Німфенбурґ підходив якнайкраще. Холодну пору року проводили в ньому. nick_coll


Не для зимівлі, літа ради.
Такі мінливі позиції курфюрста не могли не позначитися на шляйссгаймській резиденції. Її то приводили до ладу, то знову закидали. А щоб приміщення надарма не пустували, Макс відпровадив туди свою збірню живопису. Таким чином літня резиденція стала галереєю.


Вид з каналу.




Будівництво палацу почали в 1704 році і завершили в 1724. Але через фінансові труднощі втілити цілковитий план будівництва так і не вдалося. Величезний палацовий комплекс, який мав би затьмарити Версаль, залишився на півдорозі під час будівельного марафону.
Основне ядро все ж збудували: величезна махіна в 48 залів була оформлена кращими художниками та архітекторами того часу: Йозефом Еффнером, Якопо Амігоні, Йозеф Баптист Циммерман (творець церкви у Візі), Космос Даміан Азам (Азамкірхе та будинок Азамів неподалік Зендлінгерських воріт Мюнхена).



Ядро.




Відомий будівничий міста Мюнхена Лео фон Кленце, який доклав свою сміливу руку до творення багатьох споруд міста, у 1819 році приймається внести технічні корективи в будівлю, зокрема у фасад та деякі крила.
Під час війни споруда неабияк постраждала. Це зумовлено бомбардування неподалік розташованого аеродрому, а замок використали як чудову мішень. Ціле повоєнне десятиліття до руйновищ не бралися, а почали відбудови лише в 1970 році. Не все встигли підготувати до приїзду Заратустри, але навіть відтвореної частини достатньо. Оціночне спостереження робить висновок, що доступних для відвідин покоїв, залів та галерей набагато більше, ніж у Німфенбурзі. Реставрації та відновлення тривають, тому можна їхати туди років через 40 і дивитися на копію палацу після цілковитої реабілітації. А зараз — тільки частково.


Бічний ризаліт. Що таке ризаліт.



Для огляду в рамках музейного відвідування входять вестибюль із мармуровими колонами, парадні сходи з фресками Кузні Вулкану (К. Азам); двохповерховий Великий зал, прикрашений ліпниною (Й. Циммерманн), настельною фрескою та двома полотнами з зображеними перемогами Макса Емануеля над турками; Велика Галерея довжиною 61 метр, створена спеціально як зал для збереження колекцій картин, куплених Максом в Нідердандах; Червоні апартаменти курфюрста, оформлені в білих та золотих тонах; Кімната для очікування аудієнцій, власне Кімната для аудієнцій; Парадна спальня курфюрста; Житлова кімната; Великий кабінет; Червоний кабінет; Мисливська кімната; Нідерландський кабінет живопису. Інше крило палацу мало майже аналогічні приміщення, але для курфюрстерші: Апартаменти в срібних та блакитних тонах, аналогічні Кімнати чекання та Прийому (аудієнцій), Парадна спальня, Кабінет, Камерна капела, Обідній зал з фрескою Каліпсо.



Вестибюль.
Трохи холоднувато виглядає. Каміння все ж навкруги, не скловата.
Зала террена (Sala terrena) для входу до палацу через сад.
Передпокій курпринцеси.
Макет палацового комплексу за планами Макса Емануеля. Десь відсотків 30-40 ще здалося б добудувати.
Кабінет.
Сходи зі скульптурами.



Зал перемоги перенасичений вшануванням Максиміліана ІІ як переможця над турками. У нішах стояли колись трофейні турецькі прапори. Підстельна фреска — Якопо Амігоні (наче не японець).
Великий зал зі скульптурами Циммермана та великою фрескою "Боротьба Енея та Турна за руку королівської дочки Лавінії". Наш курфюрст представлений на ній як Еней №2.
Зал двоповерховий. А чого розмінюватися на дрібні кімнатки?
Настельне деко нехай міфологічне, але ж на мілітаристичну тему.



Ха-ха-ха!
Велика галерея з ефектом "дзеркального коридору" (на фото не видно).
Кімната для аудієнцій курфюрстерші (дружини курфюрста).
Спальня курфюрстерші. Щось схоже в іншому крилі є для курфюрста. Там було темно, фото не робив.
Великий кабінет, далі — житлова кімната курфюрстерші.
Передпокій курфюрстерші.
Досить схожі хороми з іншого боку для Макса Емануеля або вже для його нащадків. Із причин поганого освітлення та реставраційних робіт фотографії у звіті не представлені.



От наче все, що хотів розповісти про Новий палац Шляйсгайма. Хіба додати, що довкола є гарні клумби, які всупереч осені видають своє неселянське походження. Краї клумб були закриті сіткою поверх рослин (щоб сніг не привалював). Фонтани закрили дошками, а басайн — чистили. Одне з крил палацу зараз ремонтують з обох боків (видно на перших фотографіях), всередині чути шум будівельників. Фотографувати можна досхочу, але більшість кадрів вимагає штатива.

...   

Читать далее...

 
06:02 19.12.2014
Іван Гонта опубликовал запись

Италия. Тоскана. Сансеполькро.

015-Вознесение (Перуджино)

Сансеполькро — маленький даже по итальянским меркам городок (16 тыс жителей) на границе Тосканы и Умбрии. Автобусом туда можно доехать из тосканского Ареццо, а вот поездом после Второй мировой — только из умбрийской Перуджи. Этот затерянное среди гор местечко пользуется, тем не менее, известностью и даже славою, потому что здесь родился Пьеро делла Франческа, и здесь находится его известнейшая работа — "Воскресение", превратившаяся с легких слов Олдоса Хаксли в "лучшую картину на земле". Собственно поехал я туда только ради "Воскресения", но, как это постоянно бывает в Италии, оказалось, что интересного там — смотреть-не пересмотреть. Попытаюсь вкратце вам изложить свои впечатления.sibeaster

Сансеполькро (San Sepolcro) — это по-русски "святая гробница" или, в более привычном варианте, Гроб Господень. В X веке два паломника Аркано и Эгидио (Arcano e Egidio, последнее имя легко руссифицируется — Эгидий) побывали в Палестине и привезли оттуда некие реликвии, связанные с Гробом Господним. Я уж боюсь дознаваться, что это были за реликвии — вдруг гвозди, или ручки, или щепки, но это не столь важно для рассказа. Как водится, в определенный момент путешествия Аркано и Эгидио поняли, что реликвии желают остановиться в определенном месте (помните схожую историю в миланской базилике Сант-Эусторджо http://sibeaster.livejournal.com/102654.html?). Так вокруг святогробских реликвий возник монастырь, затем вокруг монастыря город. В 1500 году Сансеполькро был обнесен стенами (по проекту самого Сангалло, между прочим!), а в 1520 стал центром новой епархии. Помимо Пьеро делла Франческа здесь появились на свет еще два живописца Санти ди Тито (Не слыхали? Я, признаться, доселе тоже, а ведь его полотна есть даже в Уффици) и Маттео ди Джованни. А еще здесь живет астронавт Роберто Виттори (https://it.wikipedia.org/wiki/Roberto_Vittori. Вы себе представляете, что значит для крохотного городка такой гражданин?)

Из Ареццо сюда достаточно часто ходит автобус (расписание здесь: http://www.tiemmespa.it/index.php/Viaggia-con-noi/Orari-e-linee/Arezzo/Extraurbano). На лбу автобуса будет написано не Сансеполькро, а ЧиттА-ди-Кастелло (Citta' di Castello) — это такая маленькая хитрость со стороны автобусной компании: на самом деле большой автобус кольцуется в Сансеполькро, а там желающие пересаживаются на микроавтобусик, следующий далее — в Читта-ди-Кастелло (это уже в Умбрии).

Иногда автобус действительно идет напрямую в Читта-ди-Кастелло, не заезжая в Сансеполькро, и в этом случае у пытливого туриста есть возможность заехать в Монтерки — крохотную деревушку, где хранится еще одна знаменитая работа Пьеро делла Франческа — Madonna del Parto. Зимой совместить поездку в Монтерки и Сансеполькро за один день невозможно, уж больно редкое расписание у "прямого" автобуса, идущего в Читта-ди Кастелло. Летом и автобусов побольше, и, главное, автобусы согласованы: в определенной точке (Ville de Monterchi) можно сойти с сансеполькрского автобуса и пересесть на ждущий на той же остановке подкидыш, следующий через Монтерки. Но такая прекрасная возможность есть только летом, когда, увы, только безумец пожелает таскаться в 30-градусную жару по итальянской глуши. Если все же вы готовы выделить один день своей жизни на то, чтобы увидеть и Мадонну дель Парто, и Воскресение одним махом, будьте готовы к 4км марш-броску от остановки в Вилле-де-Монтерки до самого Монтерки (и столько же обратно). Мне банально не хватило времени, и посещение Монтерки пришлось отложить на неопределенное будущее. Если кто-то все же захочет прогуляться по полям, то вот маршрут: https://goo.gl/maps/0wf7s

Кроме Монтерки, по пути есть еще один интересный городок — Ангьяри, в котором Мортона чуть не смыло ливнем. Кроме места неслучившейся гибели известного писателя, в Ангьяри можно посетить два музея, да и сама панорама города, разместившегося на холме и ощетинившегося крепостной стеной, будет достойной наградой путешественнику за труды (https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Anghiari_002.JPG). Первоначально предполагалось, что я выйду из сансеполькроского автобуса в Ангьяри, два часа там погуляю, а потом продолжу путь на следующем автобусе. Увы для Ангьяри и к счастью для Ареццо, последний оказался столь интересным городом, что я едва заставил себя успеть на последний пригодный для меня автобус, уходивший из Ареццо в 14-35. Так что мимо Ангьяри я проехал, тяжело вздыхая (фотография из Вики не передает всего величия панорамы этого города), и прибыл в Сансеполькро в 15-30. Единственное, что я хотел здесь увидать, — это был музей, и двух часов до обратного автобуса было, как мне казалось, более чем достаточно. Ха-ха!

Начну с того, что Сансеполькро сохранил и стены 1500 года, и историческую застройку. Поэтому здесь приходится не бежать, сломя голову, до музея, а медленно идти, глазея по сторонам. На следующих фотографиях можно увидеть ворота, с которых начинается главная улица 20 Сентября, и главную площадь города — пьяцца Торре ди Берта
От остановки автобуса до площади идти легко и просто: https://goo.gl/maps/SzAMK. На выходящей на площадь улочке, поперечной к 20 Сентября, находится местный собор. С 1986 года епархия Сансеполькро, вместе с еще одной крохотной епархией Кортона, объединены с архиепископством Ареццо, так что местный собор, строго говоря, уже не cattedrale, а concattedrale. Этот с виду невзрачный собор чуть не погубил все мои планы: он оказался битком набит хорошо подсвеченными работами мастеров и почти пуст (это я уже о туристах). Час пролетел совсем незаметно. Фасад фотографировал я, интерьерные съемки провели до меня безвестные труженики Википедии, так что далее будет иллюстрированный фотоотчет.

Собор был некогда всего лишь церковью местного монастыря: сначала бенедиктинского, потом камальдульского. Построен он...(задержите дыхание!) в 1012-1049 годах. Понятное дело, что были потом достройки с перестройками и реконструкциями, но почтенный возраст здания впечатляет.
Все строго и просто: и центральный портал, и вознесенная над ним "роза"
Ну а теперь прогуляемся вдоль правой стены собора от входа к апсиде.
Фреска 1385 года неизвестного автора. Фигура слева не сохранилась, но легко опознается по колесу: это святая Екатерина Александрийская. А вот справа со скальпелем в руке нас приветствует...святой Фома Кентерберийский, он же Томас Бекет! Как английский святой попал в сансеполькроский собор?

Кто Кого пальчиком в ребра тыкает, можно не объяснять? Это — работа (1576-1577) местного уроженца Санти ди Тито

"Распятие" (1486) — автор Бартоломео делла Гатта.

Теперь идем в том же направлении вдоль левой стены.
"Воскресение" — работа местного уроженца Рафаэллино дель Колле (https://it.wikipedia.org/wiki/Raffaellino_del_Colle). Картину считают чуть ли не лучшей самостоятельной работой автора. Конечно, для ученика Рафаэля и соученика Джулио Романо немного слабовато, но...Но я, как мастер рассказа (какая скромность! ангелы рыдают от умиления), начинаю вас потихоньку готовить к "Воскресению" работы ПдФ, поэтому прошу данное полотно рассматривать в качестве теоретической подготовки. Перед вами классический, миллион раз повторенный, канонический вариант изображения момента Воскресения: Христос, завернутый в некое полотенце, выскакива




А это уже "Вознесение" работы Перуджино (https://it.wikipedia.org/wiki/Pala_di_Sansepolcro) — главный сюрприз собора Сансеполькро. Кто бы мог подумать, что соперник Рафаэля работал здесь?




Мало того, что перед нами единственный полный полиптих Никколо ди Сенья. Предполагается, что именно этим полиптихом вдохновился Пьеро делла Франческа, когда решил писАть свое "Воскресение"
...   

Читать далее...

Мы — это то, что мы публикуем
Загружайте фото, видео, комментируйте.
Находите друзей и делитесь своими эмоциями.
Присоединяйтесь
Декабрь 2014
пн вт ср чт пт сб вс
01 02 03 04 05 06 07
08 09 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31

Подарки

Войти